Як забезпечити захист спеціальним антигравійним матеріалом? Які види матеріалу є? Чи можливе поклеювання плівки своїми руками, не маючи відповідного досвіду, – давайте розбиратися разом.
Різновиди та властивості антигравійної плівки
За великим рахунком, існує два варіанти створення антигравійного захисту, вірніше використання для подібних цілей одного з двох типів плівки:
вінілова;
поліуретанова.
І, як завжди, у кожного з типів матеріалу існують свої переваги та недоліки. Якщо оцінювати плівку тактильно, просто зі споживчої точки зору, вініл більше схожий на пластик, виявляючись еластичним при нагріванні і твердим при охолодженні.
Товщина такого композиту зазвичай становить 150–180 мкр, коефіцієнт локального розтягування від 130 до 220%.
Антигравійні поліуретанові плівки за своїми властивостями відчутно і візуально нагадують гуму. Цей матеріал не товщі за вініл, в межах 160-180 мкр, і основними його перевагами є еластичність, пружність і стійкість до перепадів температур. Його дуже зручно клеїти на складні поверхні, тому його люблять майстри. Захисні властивості краще ніж у вінілу за рахунок підвищеного коефіцієнта пружності. Основним же недоліком поліуретану є ціна, він у 3-4 рази дорожчий за вінілову плівку. Через таку відмінність і технологія поклейки помітно відрізняється в порівнянні з вінілом.
Наприклад, при використанні поліуретанової плівки не рекомендується її сильне розтягування в процесі обклеювання, тому що, за рахунок високої еластичності, вже зафіксований матеріал стискатиметься, приймаючи початковий стан. Але розберемо трохи детальніше саму процедуру створення захисного покриття.
Вінілова ж захисна плівка в цілому має досить непогані властивості, сильні її сторони це насамперед дуже доступна ціна, вона абсолютно прозора і не має відтінку, має ідеально глянсову текстуру. Слабкі сторони вінілової антигравійки це коефіцієнт пружності нижче ніж у поліуретану і вона менш еластична, а отже, складніше в поклейці, проте досвідчені майстри з цим легко справляються.
Нанесення плівки на кузов автомобіля
Найбільш поширений спосіб поклейки – мокрий. Сама технологія, як бачимо з назви, передбачає використання водних складів.
Це так званий “розчин ковзання” – вода і дитячий прозорий шампунь з нейтральним Ph у співвідношенні 1 л на 3-4 краплі відповідно, і розчин для активізації клейового шару – 10-25% ізопропілового спирту на 90-75% води.
Зрозуміло, автомобіль повинен бути ретельно вимитий, елементи для майбутньої роботи знежирені, висушені і звільнені від навісних деталей і вузлів, що заважають процесу, що знаходяться в районі поклейки (якщо це необхідно). Також необхідно підготувати інструмент (різні ракелі, ножі, безворсові серветки, фен) і вже вирізані фрагменти плівки.
Далі розчином ковзання змочується поверхня оброблюваної деталі кузова, частина плівки з боку клейового складу і навіть пальці рук, щоб виключити їх прилипання до оболонки. Плівка фіксується на поверхні і одночасно її натягуючи і прогріваючи, ракелем матеріал розгладжується, видавлюючи таким чином, з-під плівки повітря і воду.
Процедура досить копітка і трудомістка, але перевагою цього методу є можливість коригувальних робіт у процесі, тобто плівку можна зміщувати та поправляти на водній основі. А спиртовий розчин допомагає активізувати клей у місцях, де необхідно фіксувати матеріал.
Який матеріал вибрати для обклеювання авто?
Як наклеїти плівку, загалом, без урахування нюансів, що осягаються з досвідом, визначилися. Також, щоб краще зрозуміти всі особливості, провели порівняльний аналіз обох видів матеріалу. Як бачите, все більш ніж наочно. Отже, якщо ви рішуче налаштовані на збереження лакофарбового покриття, а не просто створення елементів декорації, тоді доведеться йти на відповідні додаткові витрати. Ну а в майбутньому, за можливого продажу автомобіля, подібні вкладення зможуть окупитися високою залишковою вартістю машини, завдяки її презентабельній зовнішності.